Ковпак, ка, м.

1) Колпакъ, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. Мет. 194.

2) Родъ посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Грин. III. 358. Ум. Ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок. Чуб. V. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 262.