Кований, а, е.

1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. О. 1862. IV. 31. Ся на обидві кована. Этой не проведешь. Ном.

2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Макс. Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся. Левиц. І. 193.

3) Мощеный. Як поїдете у місто, то шукайте кованої вулиці; вона тілько одна там і є. Звенигор. у.

4) Чеканенный. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. К. ЧР. 42.

5) Съ измѣненнымъ удареніемъ: кова́ний. Пятнистый (о масти свиней). Кабана будут смалить… и смалять кованого или білого. Сим. 142. Від мого кованого кабанця не втече ні один заєць. О. 1862. II. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 260.