Книп, па, м.

1) = Ґнип.

2) Неотеса, мужикъ. Там ходило два: подивиться — книпи, а як загра! Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 257.