Кметь, тя, м.

1) Крестьянинъ, хлѣбопашецъ. Два кметі, пан третій. Ном. № 1175.

2) Смѣтливый человѣкъ, находчивый, хитрецъ. Подольск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 257.