Клячити, чу, чиш, гл.

1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (См. Кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш… покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 256.