Про УКРЛІТ.ORG

клекотіти

Клекотіти, кочу, ти́ш, гл.

1) Клокотать, бурлить, шумѣть. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127.

2) Квакать шумно (о лягушкѣ). Жаби клекотять. Чуб. І. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 249.

вгору