Класти, кладу, де́ш, гл.

1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Руc. Дн.

2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.

3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.

4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Н. п.

5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Н. п.

6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.

7) — вариво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.

8) — ко́пу. Копнить.

9) — межу. Проводить межу. Мнж. 26.

10) — нитку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.

11) — присади. Прививать прищепы. Шух. І. 110.

12) — скирту. Метать скирду, стогъ.

13) — хату. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.

14) — честь на собі. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.

15) — до міри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Н. п.

16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 248.