Киця, ці, ж.

1) Кошка. Пішла киця по водицю, та й упала у криницю. Н. п.

2) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. Ум. Ки́цька, кицюня, кицюнечка. Як до тебе ходити?. В тебе кицька лиха. Чуб.

Киця, ця́ти, с. Маленькій горшечекъ. Желех. Ум. Кициня, киця́тко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 241.