Китиця, ці, ж.

1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) Вас. 160, 170. Шух. І. 128.

2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. Камен. у.

3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Чуб. VII. 379. См. Кулик.

4) Букетъ цвѣтовъ. Желех.

5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Шух. І. 73. Ум. Китичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками. Кв. І. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 241.