Киснути, сну, неш, гл.

1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Харьк. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? ЗОЮР. І. 273. Кисне, як солоний огіро́к. Постоянно плачетъ. Ном. № 2380. Гляне — молоко кисне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію. Ном. 3041.

2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути? Харьк.

3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. К. ЧР. 290. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день. Левиц. І. 499.

4) — у шинку. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути. Мир. ХРВ. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 240.