Про УКРЛІТ.ORG

кеп

Кеп, кепа и кпа, м.

1) Дуракъ, глупецъ. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 6815. Не таким кпам, пане-брате, в Польщі крулювати. О. 1863. II. 54.

2) Карточная игра въ дураки. Які ж були до карт охочі…, — гуляли часто до півночі… у памфиля, в візка і в кепа. Котл. Ен. III. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 235.

вгору