Квітчати, ча́ю, єш, гл.

1) Убирать, украшать цвѣтами. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю. Шевч. 252.

2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квічать. Котл.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 233.