Квітчастий, а, е.

1) Цвѣтистый, усѣянный цвѣтами. Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком! Шевч. 628. Ми знайдемо, мій голубе, зелені діброви і долини квітчастії. О. 1861. II. 49.

2) Разноцвѣтный, цвѣтной (о матеріяхъ). Квітчастий пояс. Чигир. у. В’ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні, квітчасті. МВ. І. 93.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 233.