Квач, ча, м.

1) Мазилка для смазки колесъ дегтемъ. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. П’я́ний як квач. Пьянъ какъ стелька. Ном. № 11755.

2) О человѣкѣ переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого… я одразу побачив, що квач. МВ. (О. 1861. III. 60).

3) Родъ дѣтской игры. См. Квак. КС. 1887. VI. 481. Ив. 48. Мил. 55. Ум. Квачик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 232.