Кватирувати, ру́ю, єш, гл.

1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216.

2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. І. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 231.