Квапити, плю, пиш, гл.

1) Торопить. Желех.

2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 230.