Качур, ра, м.

1) Селезень. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. А качечка випливає з качуром за ними, ловлять ряску, розмовляють з дітками своїми. Шевч. 660. Дикий качур все на воді і днює, й ночує. Чуб. V. 265.

2) Рабочій, перевозящій грузъ на тачкѣ. Ростовъ-на-Дону. Ум. Качурик. Зморозь того качурина, нехай качка кваче. Н. п. Ув. Качурина. Заріж, сину, качурину, нехай качка кваче. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 228.