Карточка, ки, ж. Ум. отъ карта.

1) Маленькая четырехугольная площадь, клѣтка.

2) Листокъ бумаги, бумажка. Така маленька карточка, що ніде й писати.

3) Письмецо. Приманив до себе голубка, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. ЗОЮР. II. 28. Та напишу карточку, та пошлю ік батечку. Грин. III. 81.

4) Билетикъ.

5) ми. Родъ узора въ вышивкахъ на рубахѣ. КС. 1893. V. 278.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 224.