Про УКРЛІТ.ORG

картати

Картати, та́ю, єш, гл. Упрекать, корить, выговаривать. Ой догнав він Лемерівну, та й не б’є, тілько ж її словечками картає. Мет. 285. Такий гнівний, крий мати божа! Почав її словами картати. МВ. І. 99. Мене матінка зроду не била, все словом картала. Гол. Він у церкві їх картав словами, соромив ледачими ділами. К. МВ. X. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 223.

вгору