Про УКРЛІТ.ORG

карк

Карк, ка, м.

1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б’є. Новц. карка вломити. Сломать шею. Ном. № 4318. Карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у.

2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 222.

вгору