Караван, ну, м.

1) Большая повозка, фургонъ.

2) Траурныя дроги. Желех.

3) Винокуренный заводъ. Збудував караван і жене таку горілку, що люде зо всіх слобід ідуть до його купувати. Стор.

4) Караванъ. За для його звертають каравани, ідуть степом і марне погибають. К. Іов. 14.

5) Толпа людей, ищущихъ работы.

6) Отдѣлъ конскаго табуна изъ одного жеребца и нѣсколькихъ кобылъ.

7) Нѣсколько рѣчныхъ судовъ, идущихъ въ товариществѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 220.