Каптур, ра, м.

1) Клобукъ, капюшонъ монашескій. Хиба схотілось знову під чорний каптур?

2) Капюшонъ у верхней одежды. Чуб. VII. 419. См. Капа, богородиця, відлога.

3) Женскій головной уборъ съ круглымъ дномъ изъ цвѣтной матеріи, разновидность очіпка. Накладають (молодій на голову) каптур, як у других серпанок чи очіпок. Мет. 208. О. 1861. XI. 27. Гол. Од. 59.

4) Родъ наказанія женщинъ: держа въ лѣвой рукѣ надъ головой наказываемой всѣ ея одежды, правой сѣкутъ розгами. Новц. Ум. Каптурець, каптурик, каптурок, каптурчик. Моя жінка знакомите: задрьопана ззаду свита… Ляга спать у рові, прокинеться, як та курка, — нема платка і каптурка. Чуб. V. 1639.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 218.