Канава, ви, ж.

1) Канава, ровъ. Од села Ситників до города Корсуня канавою перекопайте Потоцького піймайте.

2) Каналъ. Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату, — ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню работу та канави копати. Грин. III. 595.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 214.