Каліч, чі, ж. соб.

1) Калѣки. Попродав увесь скот — зосталась сама каліч. Лохвиц. у.

2) Все искалѣченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад — покручені фантазії, якусь каліч образів. Левиц. І. 244.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 211.