Калатати, та́ю, єш, [p]одн. в.[/p] калатнути, тну, не́ш, гл.

1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. Н. Вол. у.

2) Стучать, стукнуть.

3) Звонить. Ото калатають, ще й дзвони поб’ють. Харьк. г.

4) Хлопотать, прилагать усилія, биться. Треба довго калатати, щоб бабу ошукати. Ном. № 9075.

5) Молотить, не развязывая снопа (о ржи).

6) Шевелить? тормошить? Не счулась, як воно й народилось, — так мені стало негарно. Дивлюсь — воно лежить біля мене мовчки. Я його калатала, так ноно вже неживе, то я й закопала. Новомоск. у. Залюбовск.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 209.