Про УКРЛІТ.ORG

калавур

Калавур, ра, м. Заимствов. изъ русскаго языка.

1) Караулъ. Ой кругом церини січової калавури стали. Н. п. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40.

2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 209.

вгору