Иверень, рня, м.

1) Щепка, отрубленная поперегъ дерева. Канев. у. В однім селі рубають, а в другім иверні літають. (Загадка: дзвін). Грин. II. 310.

2) Комокъ земли, вылетающій изъ подъ копытъ скачущей лошади. См. Виверень.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 192.