Зціляти, ля́ю, єш, сов. в. зціли́ти, лю́, лиш, гл.

1) Дѣлать, сдѣлать цѣлымъ, соединить въ одно цѣлое. Черк. у. Н. Вол. у. Ти розбила, а я зцілю.

2) Исцѣлять, исцѣлить. Мали силу зціляти недуги. Єв. Мр. III. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 189.