Зупин, ну, м. Удержъ. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. О. 1862. VIII. 54. Зупину не було її ході крівавій. К. Псал. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 188.