Зумітися, міюся, мієшся, гл.

1) = Зуміти. А щоб ти зумілася! Ковел. у.

2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 188.