Зсукувати, кую, єш, сов. в. зсука́ти, ка́ю, єш, гл. Ссучивать, ссучить. Зсукав мотузок. Чуб. І. 162. — свічку. Сдѣлать свѣчу (изъ воску). Зсукали свічку із ярого воску. Чуб. І. 162. А ще раніше пан Василько встав, три свічки зсукав. Чуб. III. 285.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 187.