Золотогривий, а, е. Имѣющій золотую или золотистаго цвѣта гриву. Сів на золотогривого коня… і приїхав до царя. Рудч. Ск. І. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 179.