Знудити, джу, диш, гл.

1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557.

2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. І. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 176.