Зневолювати, люю, єш, зневоля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зневолити, лю, лиш, гл. Лишать, лишить свободы; принуждать, принудить. Убогого зневоляютъ. К. Іов. 52. Зневоляєш мене до того. КС. 1883. VII, 519.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 172.