Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. Макс. (1834), 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 169.