Змудрувати, ру́ю, єш, гл.

1) Измыслить. Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергилій намалює. Котл. Ен. VI. 49.

2) Перехитрить. Бабу і чорт не змудрує. Ном. № 9074.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 168.