Змовини, вин, ж. мн.

1) Уговоръ. І погуби їх серед ради, серед їх змовин нечестивих. К. Псал. 9.

2) Сговоръ. Зробили змовини, а там і весілля справили. МВ. І. 117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 167.