Змилювати, люю, єш, сов. в. змилити, лю́, лиш, гл.

1) Ошибаться, ошибиться. Вага не змилить. Валк. у. От і змилила вже. Камен. у.

2) Смыливать, смылить. Половину змилила мила. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 165.