Злупити, плю́, пиш, гл. Содрать, слупить, ободрать. Тільки в тебе худобоньки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Чуб. III. 161. Та він би з рідного батька злупив. Ном. № 4828.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 161.