Зи́чити, чу, чиш, гл. Желать, хотѣть. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть. Ном. № 2393. Старий Гуня доброго тобі здоров’я зичить. Стор. МПр. 140.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 152.