Зду́жати, жаю, єш, гл.

1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. Чуб. V. 300.

2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, пі подужа. Ном. 14273.

3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 148.