Здува́ти, ва́ю, єш, сов. в. зду́ти, зду́ю, єш, гл.

1) Сдувать, сдуть. Ой насіяв козак гречки на дубові на вершечку; узялася шура-бура, козакові гречку здула. Чуб. V. 1170.

2) Вздымать, вздуть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 147.