Здола́ти, ла́ю, єш, гл.

1) Одолѣть.

2) Быть въ силахъ, въ состояніи мочь. Яків усе хорів… Давно вже він не робив нічого, не здолав. МВ. Н. 206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 146.