Здобу́ток, тку, м.

1) Пріобрѣтеніе.

2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. І. 140.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 146.