Здиха́ти, ха́ю, єш, гл.

1) сов. в. здихну́ти, ну, не́ш, гл. Вздыхать, вздохнуть. Все чогось скучає, важенько здихає. Мет. 113.

2) сов. в. здо́хнути, ну, неш, гл. Издыхать, издохнуть. Ой як би то сталось, щоб ви не вертались, щоб там і здихали, де ви поросли. Шевч. 212. Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. І. 1.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 144.