Згуби́ти, блю́, биш, гл.

1) Потерять. Лучче з розумним двічи згубити, як з дурнем раз найти. Нос.

2) Погубить. Ой стій, не топися, марне душу згубиш. Чуб. V. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 141.