Згриза́ти, за́ю, єш, сов. в. згри́зти, зу́, зе́ш, гл.
1) Сгрызать, сгрызть. Там його лисиці і згризуть на смерть. Рудч. Ск. 133.
2) Изгрызать, изгрызть.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 141.
а
б
в
ґ
г
д
е
є
ж
з
и
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Згриза́ти, за́ю, єш, сов. в. згри́зти, зу́, зе́ш, гл.
1) Сгрызать, сгрызть. Там його лисиці і згризуть на смерть. Рудч. Ск. 133.
2) Изгрызать, изгрызть.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 141.