Згороди́ти, джу́, диш, гл.

1) Загородить. Не одна баба город згородила. Ном. № 2586.

2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити. Чуб. І. 169.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 140.