Звіри́на́, ни, ж.

1) = ii. Звір. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. Св. Юрій почав скликати до себе усяку звірину. Грин. II. 72.

2) соб. Звѣри, звѣрье. Зібралася звірина до своєї громади. Гол. III. 499.

3) Звѣрина, звѣриное мясо. А в селянина в борщі свинина…. А. в дворянина з перцем звірина. Грин. III. 540. Ум. Звіри́нка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 132.