Зві́дси, зві́дсі, зві́дсі́ль, звідсіля́, нар. Отсюда. Шкода ж тя, козаче, звідси відсилати. Гол. І. 104. Іди собі звідсі! Рудч. Ск. І. 70. Пусти мене звідси додому на Вкраїну. Чуб. V. 344.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 131.